ВИМОЛИВ

Пам'ять дощами вимило Розум вітрами вимело Хто тебе, мила, вимолив? Хто тебе з неба виманив? Звідки ти щастя випало? Взяло мене і випило Хто тебе в Бога вигадав? І для чиєї вигоди? Я тебе, мила, вимолив З Божого саду виламав І небеса відкрили ми І обгорнули крилами І не забракне сили нам Поки шепочуть губи Мила, а хто ти, мила? Любий, а хто ти, любий? Мила, а хто ти? Любий, а хто ти? А не було вже виходу Окрім дурного випадку Сам ти мене і вихопив Як випадкову вигадку Сам же мене і вимислив Сам же мене і вичислив І як пречистий вимисел Поміж рядками вичитав Я тебе, мила, вимолив З Божого саду виламав І небеса відкрили ми І обгорнули крилами І не забракне сили нам Поки шепочуть губи Мила, а хто ти, мила? Любий, а хто ти, любий? Я тебе, мила, вимолив З Божого саду виламав І небеса відкрили ми І обгорнули крилами І не забракне сили нам Поки шепочуть губи Мила, а хто ти, мила? Любий, а хто ти, любий? Я тебе, мила, вимолив З Божого саду виламав І небеса відкрили ми І обгорнули крилами І не забракне сили нам Поки шепочуть губи Мила, а хто ти, мила? Любий, а хто ти, любий? Любий, а хто ти, любий? Мила, а хто ти? Хто ти? Любий, а хто ти, любий? Мила, а хто ти? Люба, хто ти? Любий, а хто ти? (Мила, а хто ти?)